Різоктонія

Для багатьох бурякосійних регіонів великою проблемою при вирощуванні цукрових буряків є ризоктонія. Наразі чітко зрозуміло, що контроль ризоктонії прямо залежить від напрацювань в селекції. Сучасні досягнення в селекції на стійкість до ризоктонії не такі вражаючі, як результати по ризоманії, але очевидно, що ведення буряківництва в уражених ризоктонією зонах сьогодні є можливим тільки завдяки селекціонерам. Гнилі коренеплоду та кореневої шийки, що викликаються Rhizoctonia solani, залежать від багатьох факторів, серед яких найбільш вагомими є клімат, тип ґрунту і культура землеробства, особливо – правильне ведення сівозміни.

Причиною скромних досягнень в селекції на стійкість до ризоктонії є вже вивчена особливість механізму стійкості. При роботі з ризоманією селекціонери працюють з моногенним (контролюється одним геном) матеріалом і це дуже результативно, а також просто в роботі із-за використання відповідних генетичних маркерів. В ризоктонії ці механізми контролюються кількома генами (полігенні фрагменти ДНК), кожен з яких тільки частково відповідає за стійкість до цієї хвороби і складно піддається маніпулюванню генетичними маркерами. Оскільки джерелом генів стійкості служать дикі форми цукрових буряків, це часто негативно впливає на господарські ознаки новостворених гібридних комбінацій. Аби не зусилля багатьох дослідних інститутів, особливо в США, селекціонери не мали-б такого значного прогресу, що вочевидь стався за останні 15 років. СЕСВАНДЕРХАВЕ пишається тим вагомим внеском, що зробили науковці компанії для створення стійких до ризоктонії, або, одночасно, ризоманії і ризоктонії гібридів цукрових буряків, і що вирішило багато проблем навколишнього середовища.